Поліфонія (014 Середня освіта (музичне мистецтво))

Тип: Нормативний

Кафедра: музикознавства та хорового мистецтва

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
83Іспит

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
816доцент Пасічник В. П.КМО-41

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
816КМО-41доцент Пасічник В. П.

Опис курсу

При вивченні поліфонії використовуються практичні навички і знання, отримані студентами в курсі гармонії, сольфеджіо, аналізу музичних творів, музичної літератури.

Засвоєння студентами теоретичної частини курсу повинна забезпечувати знання його основних положень, до яких відносяться: поліфонія, контрапункт, перетворення поліфонічної теми, складний контрапункт, імітація, канон, поліфонічні форми (головним чином, форма фуги).

Мета навчальної дисципліни “Поліфонія” – розвиток музичного смаку, відчуття природного руху голосів, розуміння поліфонічних мовних засобів; вивчення основ теорії поліфонії; вміння аналізувати поліфонічні твори.

Після завершення цього курсу студент буде:

Знати:

– правила побудови мелодії у строгому стилі;

– що таке простий та складний контрапункт у дво- триголоссі;

– що таке канон, безконечний канон, канонічна секвенція;

– канонічна секвенція;

– правила будови мелодії у вільному стилі;

– різні види імітацій у простому та складному контрапункті;

– будову фуги.

Вміти:

– практично використовувати теоретичні знання у виконавській практиці (сольній, ансамблевій та оркестровій);

– аналізувати нотний текст з точки зору його поліфонічних особливостей;

– написати музичні побудови (двоголосся, триголосся) у строгому та вільному стилі;

– написати експозицію фуги.

Рекомендована література

Основна література:

Евдокимова Ю. Учебник полифонии, вып. 1. – М., 2000.

Григорьев С., Мюллер Т. Учебник полифонии. – М., 1977.

Мюллер Т. Полифония: Учебник. – М., 1988.

Скребков С. Учебник полифонии. – М., 1965.

Степанов А., Чугаев А. Полифония. – М., 1972.

Фраенов В. Учебник полифонии. – М., 2000.

Чугаев А. Некоторые вопросы преподавания полифонии в музыкальном училище. Ч. 1 (Строгое письмо). – М., 1976.

 

Додаткова література:

Богатырев С. Двойной канон. – М., 1948.

Богатырев С. Обратимый контрапункт. – М., 1960.

Бусслер Л. Строгий стиль. Ученик простого и сложного контрапункта, имитации, фуги и канона. – М., 1925.

Золотарев В . Фуга. – М., 1965.

Конюс Г. Курс контрапункта строгого письма в ладах. – М., 1930.

Курт Э. Основы линеарного контрапункта. – М., 1931.

Литинский Г. Образование имитаций строгого письма. – М., 1971.

Мюллер Т . Полифонический анализ. Хрестоматия. – М., 1964.

Павлюченко С. Практическое руководство по контрапункту строго письма. – Л., 1963.

Праут Э. Фуга. – М., 1922.

Праут Э. Анализ фуг. – М., 1915.

Пустыльник И. Практическое руководство к написанию канона. – Л., 1975.

Скребков С . Полифонический анализ. – М. Л., 1940.

Танеев С. Подвижной контрапункт строгого письма. – М., 1959.

Навчальна програма

Завантажити навчальну програму