Наукові напрямки
Кафедра бібліотекознавства і бібліографії
“Інформаційна, бібліотечна та архівна справа: традиції та інновації” (тема виконується в межах робочого часу, термін виконання – 01.01.2023 – 31.12.2026 рр., шифр – 0123U102091). Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент Біловус Г. Г.
Упродовж звітного періоду викладачі кафедри продовжували науково-дослідну діяльність, спрямовану на опрацювання основних тенденцій розвитку бібліотечно-інформаційної сфери. Дослідження охоплювали прикладні аспекти організації бібліотечної роботи, зокрема удосконалення технологічних процесів, управлінських підходів і науково-методичної бази впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у бібліотечну практику. Значну увагу приділено аналізу механізмів проєктної та грантової діяльності як важливих інструментів модернізації та залучення ресурсів. Проводилися напрацювання щодо концептуальних засад і практичних кроків формування електронного середовища бібліотек України, включно з оцифруванням, каталогізацією та забезпеченням доступу до автентичних цифрових ресурсів. Цю роботу супроводжувало вивчення нормативно-правових засад і інформаційного забезпечення функціонування цифрових бібліотечних сервісів, зокрема питань інтелектуальної власності та захисту даних. Продовжено роботу з дослідження персональних бібліографічних покажчиків, опублікованих на сторінках галицьких періодичних видань 1930-х років, які становлять вагому джерельну основу для вивчення української історії, науки, культури та формування національної бібліографії. Одним із пріоритетних напрямів стало укладання бібліографічних покажчиків змісту історико-культурних та театрознавчих журналів. Також здійснено аналіз проблематики ініціативного комплектування та документування університетських архівів, що висвітлюють історію розвитку окремих напрямів науки в університеті. Значна увага приділялася підготовці та публікації наукових праць, присвячених сучасним тенденціям формування віртуальних бібліотечних просторів, аналізу процесів цифрової трансформації та розвитку електронних сервісів наукових бібліотек для забезпечення потреб користувачів. Крім того, здійснено опрацювання матеріалів щодо паронімійних відношень у бібліотечно-бібліографічній термінології та їхнього впливу на точність професійної комунікації.
Результати наукової діяльності викладачів представлені у фахових виданнях та на міжнародних і всеукраїнських конференціях, що підтверджує вагомий внесок кафедри у розвиток бібліотечно-інформаційної сфери та інформаційної культури користувачів.
Кафедра музикознавства та хорового мистецтва
“Українське музичне мистецтво в світовому культурному просторі” (№ держреєстрації 0124U002310, термін виконання – 01.01.2024–31.12.2027 рр.). Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент Дубровний Т. М.
Упродовж 2025 р. викладачі та аспіранти кафедри музикознавства та хорового мистецтва працювали над дослідженням феномену української музики в національній культурі. На прикладі сакральної монодії та багатоголосого співу барокової доби розглянуто особливості впровадження нотації і розвитку партесного співу в Україні XVII–XVIII століть. Проаналізовано півчий сакральний репертуар і церковнослов’янські тексти сакральної гимнографії та їх грецькі оригінали. Досліджено невідомий альбом для фортепіано першої половини ХІХ століття “Airs Russes, Polonais, et Autres”. Вперше проаналізовано фортепіанні твори українських композиторів Адріана Данилевського та Олександра Лизогуба. Вивчено інформацію про видавців та поліграфію, яка активно розвивалась в цей період, що проливає світло на популярність альбомів для салонного музикування на українських землях ХІХ століття. Розглянуто питання диригентської техніки як складної єдиної системи. Дослідження показало важливість кількох сучасних принципів диригування, зокрема виявило сукупність сучасних технічних засобів створення вистави: мультимедійні ресурси, програмне забезпечення, модернізоване інженерне обладнання та засоби інтернет-комунікації. Проаналізовано духовний твір Михайла Вербицького – великодній концерт “Ангел вопіяше”, який посідає особливе місце в контексті усієї духовної спадщини композитора. Концерт становить важливу ланку у формуванні авторського композиторського стилю, оскільки завдяки своєму музично-естетичному наповненню виходить за межі суто богослужбових творів. Варіантність та чисельність інтерпретацій творів Вербицького підкреслюють значимість його музики до нині, що зумовлене не лише знаковістю постаті композитора як творця національного славня, а й усвідомленням його ролі у розвитку галицької композиторської школи. Досліджено палеографічні особливості нотного письма 18 століття на прикладі рукопису партитури опери Дмитра Бортнянського “Сокіл”.
Кафедра музичного мистецтва
“Музична педагогіка у сучасному українському науковому дискурсі: європейські традиції та інноваційні технології” (№ держреєстрації № 0124U002589, термін виконання – 01.01.2024–31.12.2027 рр.). Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент Салдан С. О.
Упродовж звітного періоду науково-дослідна робота була спрямована на вивчення актуальних проблем музичного мистецтва та музично-педагогічної освіти в контексті гуманістичних та культурологічних орієнтирів. Здійснено аналіз концептуальних текстів Р. Штайнера та з’ясовано їх значення для розвитку сучасної музично-педагогічної теорії і практики. Розкрито вплив фольклору на фортепіанну творчість українських композиторів, вивчено життєвий і творчий шлях Романа Придаткевича, Особливу увагу приділено дослідженню вокально-інструментального мистецтва України як феномену конвергенції класичних і сучасних тенденцій. Вивчено роль виконання на бандурі як важливої складової культурно-мистецького простору України, особливо в умовах воєнного часу, коли мистецтво набуває значення духовного спротиву, збереження національної ідентичності та консолідації суспільства. У контексті вітчизняної композиторської школи розглянуто феномен Дениса Січинського. Тематика досліджень охоплює гуманістичну, духовно-естетичну проблематику і спрямована на осмислення процесів становлення музичної освіти в Україні та вивчення методології прогресивних світових музично-освітніх систем. Оцінено перспективи впровадження компетентнісного підходу в освітні програми з музики, що орієнтує навчальний процес на результативність і практичну значущість знань. Особливе значення надавалося розгляду питань інтеграції практичних завдань, проєктної діяльності та міждисциплінарних зв’язків, що забезпечує глибше розуміння музичного мистецтва в контексті педагогічної роботи. Впровадження цього підходу сприяє підвищенню мотивації студентів, їхній готовності до викликів сучасної музично-освітньої сфери. Підготовлено методичні матеріали для формування навичок критичного мислення у студентів музичних спеціальностей, які сприяють розвитку аналітичних здібностей та здатності до самостійного прийняття педагогічних рішень.
Кафедра режисури і хореографії
“Хореографічне мистецтво як складова художньої культури України та світу” (Державний реєстраційний номер: 0123U101589. УДК 793.3(100:477). Термін виконання – 01.01.2023–31.12.2026 рр.). Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, народний артист України, професор Петрик О.О. УДК 793.3(100:477)
Описано пріоритетні напрями розвитку хореографічного мистецтва кінця ХХ – початку ХХІ-го століть, а саме: поліваріантністність перформативно-хореографічного мистецтва компаній сучасного танцю та еволюції балетних вистав «Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва». На прикладі хореографічного мистецтва Лемківщини, Бойківщини та Гуцульщини окреслено роль української танцювальної культури як репрезентанта національних традицій та її регіональну специфіку. Систематизовано зразки синтезу фольклорного, аматорського й академічного танцю на Прикарпатті (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Проаналізовано творчу роботу хореографічних колективів регіону та діяльність їхніх керівників (як майстрів роботи з фольклором). Обґрунтовано необхідність проведення фольклорних експедицій для детального вивчення етнотрадицій та доведено, що синтез елементів фольклорного й академічного танцю є ключовим для збереження народної творчості в сучасних сценічних формах. Проаналізовано еволюцію та проблему неуніфікованості терміна «demi-caractère» в українській традиції. Окреслено процес взаємовпливу (контамінації) між народним і класичним танцем, що сприяло появі нових сценічних образів. Опрацьовано методи викладання класичного танцю в ЗВО, включно з проблематикою синтезу стилів, безтравматичного танцювання, психосоматичних проявів та танцювально-рухової терапії (ТРТ). Проаналізовано специфіку концертмейстерської діяльності у закладах вищої освіти (на прикладі Володимира Мухи). Вивчено діяльність керівників хореографічних колективів та проаналізовано актуальну репертуарну складову на фестивалях-конкурсах народної хореографії. Досліджено творчий спадок балетмейстера Дмитра Омельченка (на прикладі Дніпровського оперного театру) та проаналізовано історію становлення Львівського театру опери та балету у міжвоєнний та повоєнний періоди (на основі архівних джерел). Розглянуто мистецькі проєкти перформативного мистецтва 1990-х років, часів розбудови незалежної України. Фокус на новітніх формах та їхній популяризації у цифровому просторі. Простежено хореографічне мистецтво вуличних стилів танцю (локінг, паппінг). Уточнені визначення понять «грув» та «флоу». Розроблено таймінги використання танцювальних технік у паппінгу та сформовано їхнє визначення як окремої лексичної категорії. Досліджено особливості висвітлення хореографічного мистецтва (вуличних стилів) у соціальних мережах, виявлено позитивні та негативні аспекти їхнього впливу на популяризацію.
Кафедра театрознавства та акторської майстерності
“Перформативне та аудіовізуальне мистецтво України в європейському контексті: історія, теорія, практика” (№ держреєстрації 0123U102093), термін виконання – 01.01.2023 – 31.12.2026 рр. Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент Лаврентій Р. Я.
Дослідження зосереджене на ключових напрямах українського театрознавства, охоплюючи історичні, теоретичні та практичні аспекти розвитку національної сцени. Проаналізовано становлення модерної української оперети на матеріалі творів Ярослава Барнича, висвітлено жанрові особливості та еволюцію сценічної мови опереткового театру. Важливою частиною роботи стало вивчення трансформацій українського театру ляльок: від міжвоєнної доби Львова до сучасних умов повномасштабної війни, акцентуючи на зміні художніх стратегій та тематичних акцентів – у контексті міжвоєнної культури Львова (20-30-х рр. ХХ ст.), розширення його виражальних засобів.
У межах драматичного театру особлива увага приділена українській шекспіріані, аналізу репертуарних тенденцій та сценічних інтерпретацій у широкому європейському контексті, зокрема аналізу репертуарної афіші Шекспірівських фестивалів 2024-2025 рр., їхніх національних особливостей та загальноєвропейських контекстів. Простежено динаміку розвитку сучасної української сценографії, визначено нові образотворчі й просторові підходи, що формують візуальну мову національного театру. Окремий напрям присвячено дослідженню сакрального образотворчого мистецтва в Україні, зокрема художньому вирішенню інтер’єрів храмів Римо-Католицької Церкви.
Кафедра соціокультурного менеджменту
“Менеджмент креативних індустрій: вітчизняний та європейський досвід” (№ держреєстрації 0123U102116, термін виконання роботи 01.01.2023–31.12.2026 рр.). Науковий керівник – доктор історичних наук, доцент Белінська Л. C.
Здійснено комплексне дослідження ролі креативних індустрій у збереженні ментального здоров’я українців під час воєнного стану, вивчено потенціал розвитку культурної дипломатії, а також новітні підходи до управління креативними секторами. Проведено міждисциплінарний аналіз впливу культурно-мистецьких заходів на соціальну стійкість населення. Продовжено реалізацію міжнародного проєкту Еразмус+ Модуль Жана Моне «Креативні індустрії: європейський досвід» (EUCREAT 101085322), у межах якого проведено три Осінні школи креативних індустрій та круглий стіл, під час якого розглянуто питання арт терапії та її роль у часі війни, вплив національного кінематографу на сучасну ментальність українців. Вивчено актуальні проблеми інформатизації соціокультурної сфери та методи дослідження менеджменту креативних індустрій, що дозволило визначити галузі креативних індустрій як знання про культуру в функціонуванні, перспективи її розвитку в постіндустріальному суспільстві. Доведено, що культурні індустрії дозволяють убезпечити економічні підстави розвитку культури, різних галузей мистецтва, що володіють потужним економічним потенціалом. Акцентовано на дослідженнях окремих артефактів, що репрезентують нові перспективи суспільно-економічного розвитку культурно-мистецької галузі.