Знак і символ в театрі

Тип: Нормативний

Кафедра: театрознавства та акторської майстерності

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
63Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
616Лаврентій Р. Я.КМТ-31

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
616КМТ-31Лаврентій Р. Я.

Опис курсу

Зміст курсу полягає у засвоєнні слухачами знань зі сфери семіології, відтак розуміння театру як складної комунікативної системи, мова якої складається із низки кодів (історично, культурно, політично, соціально, психологічно зумовлених). Надзвичайно важливо, що слухачі курсу мають можливість одразу на практиці застосувати здобуті знання, декодуючи слухові (акустичні) та зорові (оптичні) системи знаків – на прикладі обраних вистав у чинному репертуарі львівських театрів, культурних заходів. Це значно розширює інструментарій сучасного театрального критика, спонукаючи до щільного герменевтичного “читання” і драматургії, і її сценічних втілень.

Мета курсу полягає у тому, щоб – паралельно з ознайомленням студентів з оновними поняттями та напрацюваннями сучасної семіології – сформувати у слухачів навики застосування цих культурологічних інструментів у сфері театру, зокрема опанувати методологію семіотичного аналізу.

Звідси випливають такі основні завдання курсу:

  • сприяти засвоєнню студентами теоретичного матеріалу з галузі семіології;
  • дати студентам цілісне уявлення про театр як комунікативну систему; – навчити студентів розрізняти різні типи знаків – від найпростіших до об’ємних знаків-символів;
  • виробити у студентів навики віднаходити у практиці сучасних театрів “знаки” та правильно декодувати їх;
  • дати можливість студентам, апробуючи свої спостереження, реалізувати їх у формі театрознавчої статті, підсумкового есе.

Після завершення цього курсу студент буде: 

  • Володіти інформацією про знаки у мові культури, їхню сутність і властивості.
  • Оперувати семіологічною термінологією, поняттями та категоріями, що є потрібними для розуміння та зручними для аналізу сучасного театрального життя.
  • Співвідносити різні знакові системи у театрі, вміти декодувати їх.
  • Відчитувати роль реципієнта у процесі театральної комунікації.

Рекомендована література

Основна:

  1. Бальме К. Вступ до театрознавства. – Львів, 2008.
  2. Баррі П. Вступ до теорії. Літературознавство та культурологія. – Київ, 2008.
  3. Ділі Дж. Основи семіотики. – Львів, 2000.
  4. Театр: історія, теорія, практика. – Львів, 2013.
  5. Теоретическая культурология. – Москва, Екатеринбург, 2005.
  6. Паві П. Словник театру. – Львів, 2007.
  7. Ubersfeld A. Czytanie teatru I. – Warszawa, 2002.

Додаткова:

  1. Веселовська Г. Проблема знаку в театральному мистецтві // Вісник Львівського університету. Серія Мистецтвознавство. – Вип. 4. – Львів, 2004. –С. 3–10.
  2. Веселовська Г. Роззброєння метафори. (До питання про інтертекстуальне дослідження вистави) // Записки НТШ. Праці театрознавчої комісії. – Т. 262. – Львів, 2011. – Львів, 2004. –С. 35– 49.
  3. Зінов’єва Т. До питання про архетипні риси персонажів українського вертепу // Вісник Львівського університету. Серія Мистецтвознавство. – Вип. 3. – Львів, 2003. –С. 15–23.
  4. Ковзан Т. Знак в театрі // Театр: історія, теорія, практика. – Львів, 2013. – С. 121–155.
  5. Іздрик Ю. Архаїка театрального міфу в позамодерному просторі // Записки НТШ. Праці театрознавчої комісії. – Т. 237. – Львів, 1999. –С. 259–273.
  6. Липківська А. Світ у дзеркалі драми. – Київ, 2007.
  7. Поляков М. Поэтика. Семиотика. Теория драмы. – М., 2000.
  8. Свйонтек С. Знак, текст і слухач у театрі // Театр: історія, теорія, практика. – Львів, 2013. – С. 156–163.

Навчальна програма

Завантажити навчальну програму

Силабус:

Завантажити силабус