Культура сценічного мовлення

Тип: Нормативний

Кафедра: театрознавства та акторської майстерності

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
13Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
116Циганик М. І.КМА-11, КМА-12

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
116КМА-11Циганик М. І.
КМА-12Циганик М. І.

Опис курсу

Курс розроблено таким чином, щоб студент засвоїв норми усного літературного мовлення української мови, грамотно володів орфоепічними та акцентуаційними правилами вимови; ознайомився зі засобами милозвучності та евфонії української мови, підвищив загальний рівень культури мовлення та спілкування. Тому у курсі представлено як огляд основних концепцій сучасної української літературної мови, так і процесів та інструментів, які потрібні для фахового володіння культурою сценічного мовлення.

Метою вивчення нормативної дисципліни «Культура сценічного мовлення» є ознайомити студентів з нормами усного літературного мовлення української мови, орфоепічними та акцентуаційними правилами вимови; засобами милозвучності та евфонії української мови, підвищити загальний рівень культури мовлення та спілкування. Цілі вивчення дисципліни сформувати у студентів чітке розуміння основних мовних норм літературної української мови; ознайомити студентів із орфоепічними та акцентуаційними нормами сучасної української літературної мови; добитися розуміння відмінностей між літературною і діалектною вимовою; навчити шукати потрібну інформацію у словниках і довідниках різного типу.

Після завершення цього курсу студент буде :

–          Знати усі мовні норми сучасної української літературні норми (фонетичні, орфоепічні, орфографічні, лексичні, граматичні, стилістичні тощо); основні функції мови та роль мови в житті суспільства; звуковий склад мови; основні характеристики голосних і приголосних звуків та правила їхньої вимови; евфонічні засоби української мови; формули мовленнєвого етикету та основні ознаки культури ділового спілкування.

–          Вміти правильно використовувати мовні засоби в різних сферах спілкування; досконало володіти мовними нормами; шукати потрібну інформацію у словниках і довідниках різного типу; правильно вимовляти голосні звуки української мови в наголошеній і ненаголошеній позиціях; правильно вимовляти приголосні звуки і звукосполучення; виправляти акцентуаційні помилки у своєму й чужому мовленні; аналізувати основні чинники, що зумовлюють помилки в наголошенні слів та словоформ; дотримуватися норм милозвучності в усному мовленні й на письмі.

Рекомендована література

Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити.
Посібник / За заг. ред. О.Сербенської. – Львів, 1994.
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – 4-е вид., перер. і доп. –К.,1997.
Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.
Багмут А Й., Борисюк І.В., Олійник Г.П. Інтонація спонтанного
мовлення. – К., 1985.
Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. – К., 1991.
Багмут А.Й., Борисюк І.В., Олійник Г.П. Інтонаційна виразність
звукового мовлення засобів масової інформації. – К., 1994.
Гладишева АО. Сценічна мова. Дикційна та орфоепічна нормативність. – К., 1996.
Гоинчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак 3.
Словникдовідник з культури української мови. – Львів, 1996.
Головащук С І. Російсько-український словник сталих словосполучень. – К., 2001.
Гриб В.П Постановка мовного голосу. – Луцьк, 2001. – 26 с.
Ґротовський Є. Голос // Театр. Ритуал. Перформер / Пер. з польськ. – Львів, 1999. – С.89 – 112.
Залізняк Г., Масенко Л. Мовна ситуація Києва. – К., 2001. – С.5–15.
ІІванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Вид. 4-е,
доповнене. – Дрогобич, 1994. – С.82–107.
Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за
національне «Я». – К., 2001.
Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. –
К., 1990.
Непийвода Н. Практичний російсько-український словник. Найуживаніші слова і вислови. – К., 2000.
Пілецький В. Практичні завдання з фонетики та фонології сучасної української літературної мови. – Львів, 2001. – С.4–21.
Померанцев І. Ремесло “Радіо” // Телевізійна- й радіожурналістика (історія, теорія, практика, погляд у майбутнє): Збірник науковометодичних праць. – Вип.2. – Львів, 1999. – С.252–265.
Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. – К., 2001.
Ревуцький Д. Живе слово. – Львів, 2001.
Сербенська О. Основи мовотворчості журналіста в інтерпретації
Івана Франка. – Львів, 1993.
Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем. –
К.,2001.
Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – 2-ге
вид. – К., 1997.
Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред.
Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996.
Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика,
орфоепія, графіка, орфографія. Завдання і вправи. – К., 1995.
Українська мова. Енциклопедія. – К., 2001. – Статті: Голос. Органи
мовлення.
Франко І. Двоязичність і дволичність // Літературно-науковий вісник. – Т.ХХХ. – Річн.8. – Кн.6. – Львів, 1905. – С.231–244; або: у ж. Урок української, 2003, – № 3. – С.12–15.

Черкашин Р.О. Художнє слово на сцені. – К., 1989.

Навчальна програма

Завантажити навчальну програму

Силабус

Завантажити силабус