Опис курсу

Вивчення дисципліни «Поліфонія» у вищих навчальних закладах є складовою частиною професійної підготовки студентів. Один з провідних предметів циклу музично-теоретичних дисциплін направлений на вивчення одного з основних компонентів музичної мови. Обсяг теоретичних відомостей відносно до строгого або вільного стилю підкріплюється прикладами з літератури, знання яких обов’язкові для студентів. Основною формою навчання є письмові завдання. Якість їх виконання є вирішальним фактором при виведенні підсумкової оцінки.

Письмові завдання передбачають розвиток творчих навиків:
у строгому стилі: одноголосні мелодії, контрапункти до заданих мелодій (дво-і триголосих), імітації і канони (дво- і триголосих), форм, що вимагають застосування складного контрапункту (нескінченний канон і канонічна секвенція;
у вільному стилі: одноголосних тим, контрапунктичних з’єднань, імітацій і канонів у простому і складному контрапункті, варіацій на витриманий бас, триголосних фуг із застосуванням стрет або утриманого протиставлення.

Мета вивчення навчальної дисципліни: при вивченні поліфонії використовуються практичні навички і знання, отримані студентами в курсі гармонії, сольфеджіо, аналізу музичних творів, музичної літератури.

Завдання курсу: розвиток музичного смаку, відчуття природного руху голосів, розуміння поліфонічних мовних засобів; вивчення основ теорії поліфонії; вміння аналізувати поліфонічні твори.

Засвоєння студентами теоретичної частини курсу повинна забезпечувати знання його основних положень, до яких відносяться: поліфонія, контрапункт, перетворення поліфонічної теми, складний контрапункт, імітація, канон, поліфонічні форми (головним чином, форма фуги).

Після завершення цього курсу студент повинен:
знати:
– правила побудови мелодії у строгому стилі;
– що таке простий та складний контрапункт у дво- триголоссі;
– що таке канон, безконечний канон, канонічна секвенція;
– канонічна секвенція;
– правила будови мелодії у вільному стилі;
– різні види імітацій у простому та складному контрапункті;
– будову фуги.
вміти:
– практично використовувати теоретичні знання у виконавській практиці (сольній, ансамблевій та оркестровій);
– аналізувати нотний текст з точки зору його поліфонічних особливостей;
– написати музичні побудови (двоголосся, триголосся) у строгому та вільному стилі;
– написати експозицію фуги.