Теорія і практика хорового співу (026 Сценічне мистецтво)
Тип: Нормативний
Кафедра: музичного мистецтва
Навчальний план
Семестр | Кредити | Звітність |
1 | 1.5 | Залік |
2 | 1.5 | Іспит |
Практичні
Семестр | К-сть годин | Група | Викладач(і) |
1 | 32 | КМА-11 | Мельничук О. Й. |
2 | 32 | КМА-11 | Мельничук О. Й. |
Опис курсу
Головною метою курсу є формування у студентів практичних навичок вокально-хорового співу, виховання співака-ансамбліста, що є однією зі складових системи різнобічного виховання майбутнього українського актора, прищеплення гарного художнього смаку через практичне ознайомлення з хоровим репертуаром різних жанрів, епох та національних композиторських шкіл, еволюція їх музично-естетичного інтелекту. Основною формою роботи курсу є практичне засвоєння теоретичних положень музичної науки шляхом засвоєння вокально-хорових навичок – через хоровий спів, виконання письмових завдань (аудиторних та домашніх), сольфеджування репертуарних хорових творів та слухового аналізу. Лекційний матеріал курсу викладається у вигляді коротких коментарів та теоретичних вступів до практичних занять.
Головними завданнями дисципліни є:
- розвиток слухових, вокальних і вокально-хорових навичок при колективному співі: підвищення гостроти гармонічного та мелодичного слуху, покращення інтонації, розвиток почуття ритму, музичної пам’яті, набуття навичок співу в ансамблі, хорі;
- ознайомлення та практичне засвоєння кращих зразків національної та зарубіжної хорової спадщини та сучасності;
- виховання у майбутніх акторів любові до пісенного хорового мистецтва як дуже важливого елементу всієї музичної культури;
- розвиток музичного інтелекту та творчої ініціативи.
Після вивчення курсу студент повинен
знати:
- основні теоретичні положення музичної грамоти та їх практичне застосування;
- основні елементи слухового аналізу;
- теоретичні основи запису хорових партитур;
- основні засади хорової культури;
- вокально-хоровий лексикон:
вміти:
- володіти вокально-хоровими навичками, передбаченими програмою курсу;
- практично використовувати комплекс знань, отриманих при вивченні теоретичного матеріалу ;
- виразно і на достатньому технічному рівні показати знання своїх хорових партій у тому чи іншому творі, що вивчався протягом року;
- співати по руці диригента ( розуміти мову диригентських жестів);
- на основі розвинутого вокального слуху аналізувати свій спів та спів своїх товаришів;
- самостійно працювати над удосконаленням свого співочого голосового апарату.
Рекомендована література
Основна навчально-методична література:
- Андреєва О.Основи музичної грамоти. – К., 1972. – 136с.
- Єгоров О. Теорія і практика роботи з хором. – К.: Держ. видавництво, 1961. – С. 91.
- Мархлевський А.Ц. Практичнi основи роботи в хоровому класi. – К.: Музична Україна, 1986.- 96с
- Смаглій Г Основи теорії музики – Х., 1998. – 384с.
- Пігров К. Керування хором / К. Пігров. – К.: Держвидав., 1962. – С. 134.
- Флис В., Якуб як Я. Сольфеджіо (для 1-4 класів ДМШ). – К., 1987. – 196с.
Додаткова література:
- Виноградов Г. Елементарна теорія музики і сольфеджіо: Учбовий посібник для музичних, культурно-освітніх училищ, вечірніх музичних шкіл і слухачів підготовчих курсів вокальних факультетів консерваторій. – К., 1969. -199с.
- Євтушенко Д. Роздуми про голос – К., 1979. – 92с.
- Падалко Л. Виховання ансамблю в хорі. – К., Мистецтво, 1969. – 172с.
- Савчук Н., Матійце Л. Українська пісня на уроках сольфеджіо. – Л., 1995. – 100с.
- Писаревський А. Сольфеджіо: Одноголосся і багатоголосся. – К., 1963. – 352с.