Теорія і практика хорового співу (026 Сценічне мистецтво)

Тип: Нормативний

Кафедра: театрознавства та акторської майстерності

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
11.5Залік
21.5Іспит

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
132КМА-11Мельничук О. Й.
КМА-12Мельничук О. Й.
232КМА-11Мельничук О. Й.
КМА-12Мельничук О. Й.

Опис курсу

Головною метою курсу є формування у студентів практичних навичок вокально-хорового співу, виховання співака-ансамбліста, що є однією зі складових системи різнобічного виховання майбутнього українського актора, прищеплення гарного художнього смаку через практичне ознайомлення з хоровим репертуаром різних жанрів, епох та національних композиторських шкіл, еволюція їх музично-естетичного інтелекту.  Основною формою роботи курсу є практичне засвоєння теоретичних положень музичної науки шляхом засвоєння вокально-хорових навичок – через хоровий спів, виконання  письмових завдань (аудиторних та домашніх), сольфеджування репертуарних хорових творів та слухового аналізу. Лекційний матеріал курсу викладається у вигляді коротких коментарів та теоретичних вступів до практичних занять.

Головними завданнями дисципліни є:

  1. розвиток слухових, вокальних і вокально-хорових навичок при колективному співі: підвищення гостроти гармонічного та мелодичного слуху, покращення інтонації, розвиток почуття ритму, музичної пам’яті, набуття навичок співу в ансамблі, хорі;
  2. ознайомлення та практичне засвоєння кращих зразків національної та зарубіжної хорової спадщини та сучасності;
  3. виховання у майбутніх акторів любові до пісенного хорового мистецтва як дуже важливого елементу всієї музичної культури;
  4. розвиток музичного інтелекту та творчої ініціативи.

Після вивчення курсу студент повинен
знати:

  • основні теоретичні положення музичної грамоти та їх практичне застосування;
  • основні елементи слухового аналізу;
  • теоретичні основи запису хорових партитур;
  • основні засади хорової культури;
  • вокально-хоровий лексикон:

вміти:

  • володіти вокально-хоровими навичками, передбаченими програмою курсу;
  • практично використовувати комплекс знань, отриманих при вивченні теоретичного матеріалу ;
  • виразно і на достатньому технічному рівні показати знання своїх хорових партій у тому чи іншому творі, що вивчався протягом року;
  • співати по руці диригента ( розуміти мову диригентських жестів);
  • на основі розвинутого вокального слуху аналізувати свій спів та спів своїх товаришів;
  • самостійно працювати над удосконаленням свого співочого голосового апарату.

Рекомендована література

Основна навчально-методична література:

  1. Андреєва О.Основи музичної грамоти. – К., 1972. – 136с.
  2. Єгоров О. Теорія і практика роботи з хором. – К.: Держ. видавництво, 1961. – С. 91.
  3. Мархлевський А.Ц. Практичнi основи роботи в хоровому класi. – К.: Музична Україна, 1986.- 96с
  4. Смаглій Г Основи теорії музики – Х., 1998. – 384с.
  5. Способин И.В. Элементарная теория музыки. – М., 1979. – 197с.
  6. Павлищева О. Методика постановки голоса. – М., 1964. – 124с.
  7. Пігров К.  Керування  хором / К.  Пігров. –  К.: Держвидав., 1962. – С. 134.
  8. Флис В., Якуб як Я. Сольфеджіо (для 1-4 класів ДМШ). – К., 1987. – 196с.

Додаткова література:

  1. Виноградов Г. Елементарна теорія музики і сольфеджіо: Учбовий посібник для музичних, культурно-освітніх училищ, вечірніх музичних шкіл і слухачів підготовчих курсів вокальних факультетів консерваторій. – К., 1969. -199с.
  2. Євтушенко Д. Роздуми про голос – К., 1979. – 92с.
  3. Падалко Л. Виховання ансамблю в хорі. – К., Мистецтво, 1969. – 172с.
  4. Савчук Н., Матійце Л. Українська пісня на уроках сольфеджіо. – Л., 1995. – 100с.
  5. Писаревський А. Сольфеджіо: Одноголосся і багатоголосся. – К., 1963. – 352с.

Силабус:

Завантажити силабус