“Зальцбург став моєю третьою спробою поїхати на навчання закордон, і, маю зазначити, найцікавішою: приїхати в нову країну за 2 дні до повного lockdown-у – досить незвичний досвід

Перше, що вразило мене ще до мобільності – як швидко австрійці відповідають на електроні листи та допомагають з оформленням документів. Завдяки цьому, процес оформлення візи пройшов максимально легко.

Звісно, карантин докорінно змінив мій семестр закордоном. Приймаючий університет, однак, не кинув своїх студентів сам на сам з пандемією: ми отримували по декілька листів на день від адміністрації та кожного з викладачів стосовно змін у навчанні, поточних правилах поведінки, запроваджених урядом обмежень, формату проведення онлайн лекцій тощо. Цікаво те, що реальні зустрічі з моїми викладачами за весь семестр траплялись лише під час пробіжок, які в один момент стали частиною життя майже усіх мешканців Зальцбурга. І це не дивно: Зальцбург знаходиться у надзвичайно мальовничому регіоні серед гір, річок та озер, краса яких затамовує подих.

Якщо говорити про навчання, то, порівнюючи з Україною, відчуваються різні підходи як до підготовки до пар, так і їх проведення. Наприклад, на деякі предмети кожного тижня треба читати приблизно 100 сторінок наукової літератури, а також, за бажанням, можна переглянути додаткові матеріали, якими студентів повністю забезпечують викладачі. Ми багато аналізуємо, порівнюємо теорії та досліджуємо їхню еволюцію, критично осмислюючи тези тих чи інших авторів та авторок.

Найбільшим викликом стало написання есе, адже внаслідок дистанційного навчання вони стали чи не єдиним методом оцінювання наших знань, тому до десятків годин читання додались години письмового викладення прочитаного. Цікаво, що, завдяки карантину, я могла бути “присутньою” і на парах Університету та вдало поєднувати навчання зі своєю громадською діяльністю в Україні, яка повністю перейшла в онлайн режим. Як виявилось, у цьому житті немає нічого неможливого!

Австрія стала однією з перших країн, які ввели суворий карантин, а також — першою, хто почав скасовувати обмеження. Наразі, ми нарешті можемо отримати книжки у бібліотеці, за потреби — домовитись про реальну зустріч групи з викладачем, а також відчути звичний спосіб життя місцевих студентів: зібратись у кафе з друзями, разом готуватись до іспитів, подорожувати, та досліджувати країну.

Хай там як, цей досвід навчання закордоном під час пандемії та час проведений на самоті з власними думками змінив усіх студентів за обміном, та, я впевнена, дозволив нам побачити себе з зовсім іншої сторони. Тому, якщо Ви вагаєтесь, чи треба збирати цей пакет документів для участі в обміні — так, треба! Еразмус дарує справді неоціненні враження та життєві уроки, здатні повністю змінити Ваше життя.”