«Шевченкова балада України»

9 березня 2017 року в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася Урочиста академія з нагоди 203-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка. Захід розпочав мішаний хор кафедри музичного мистецтва факультету культури і мистецтв, який урочисто і щиро виконав один із найвизначніших творів Тараса Шевченка – «Заповіт».
Поетичні рядки, покладені на музику Лева Ревуцького були чудовим прологом для «Слова про Кобзаря», яке виголосив завідувач кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, професор, доктор філологічних наук Василь Івашків. У своїй доповіді науковець акцентував увагу на принциповій позиції Тараса Шевченка щодо української мови, прозірливості і життєподвигу Поета, який і сьогодні є одним із основних символів нашої країни у світі.
Зокрема, описуючи життєвий шлях Великого Українця, професор зазначив, що: «викуп Тараса Шевченка з кріпацтва не лише надав могутнього стимулу розвитку його геніальної творчої натури, а й зробив поета вільною людиною».
Посилаючись на листи Кобзаря до сучасників, Василь Івашків наголосив: «Живучи між «чужими людьми» в чужому мовному середовищі, Тарас Шевченко прагнув налагодити хоча б листовне спілкування з рідними та близькими, а також тогочасними українськими письменниками. Поет вимогливий і категоричний щодо мови листування – української». За словами доповідача, Тарас Шевченко не лише просить близьких людей писати йому рідною мовою, а й «вимагає, щоб вони це робили».
«Шевченкове сприймання України у час проживання в «чортовому болоті» (так українці називали Петербург) переважно романтичне, але не ідилічне: поет розумів, що народ у кріпосній залежності, українці не мають умов для культурного розвитку, а військова слава в минулому» – зауважив Василь Івашків.
Окрім того, за словами доповідача, Тарас Шевченко переживає і через те, що нація втрачає своїх поетів, а тому саме він звертається до Григорія Квітки-Основ’яненка, найвідомішого на той час письменника, з проханням стати «всенародним співцем».
Аналізуючи розвиток творчої думки Тараса Шевченка, Василь Івашків також розповів про подорожі Кобзаря в Україну і про кристалізацію основної ідеї «політичної поезії» Великого Українця.
«Шевченко періоду «трьох літ», тобто 1843–1845 років позбавляється добрих сліз, які він колись проливав над Катериною «в московській дорозі», козаками, що мучились «у турецькій неволі», навіть жалю за «малими дітками неумитими в нетопленій хаті». Тоді він написав свої безсмертні поетично-політичні інвективи – «Сон», «Кавказ», «Єретик», послання «І мертивим, і живим, і ненародженим…», в яких центральне місце посідає проблема України, її страждань і мук. Це твори, в яких Шевченко дуже гостро й безжально акцентує увагу на найкритичніших віхах нашої славної та безславної минувшини і колоніального сьогодення, кличе колишню славу читати од слова до слова», – зазначає Василь Івашків.
На переконання доповідача, у такий спосіб Тарас Шевченко закликає українців до самоповаги, будучи безкомпромісним в оцінці визначних постатей і простих людей.
Акцентувавши на важливому впливі Кобзаря на сучасність, професор також наголосив на міжнародному визнанні таланту Тараса Шевченка. Зокрема, Василь Івашків розповів про переклад творчої спадщини Великого Українця на китайську мову, здійсненному відомим літератором Ґе Баоцюанем.
Василь Івашків зазначив, що неможливо вести мову про геніальність та національну й світову велич Тараса Шевченка без представлення його творів іншими мовами, а тому, на його думку, «така публікація збірки Кобзаревих творів стимулюватиме наукову думку китайських літературознавців, і ми незабаром зможемо прочитати чимало їхніх праць».
Примірник перекладних творів Тараса Шевченка китайською мовою Василь Івашків передав Ректорові Університету Володимиру Мельнику.
Надалі студенти факультету культури і мистецтв подарували усім присутнім літературно-мистецьку композицію «Шевченкова балада України». Декламуючи поезію Кобзаря, студенти майстерно відтворили символіку віршів видатного Поета і Пророка України, надавши змогу глядачам поринути у яскравий, трагічний і водночас героїчний світ Шевченкового слова.
Завершив Урочисту академію мішаний хор кафедри музичного мистецтва факультету культури і мистецтв, який виконав вірші «Світе тихий», «Минули літа молодії» і «Реве та стогне Дніпр широкий», покладені на музику відомих українських композиторів.

За матеріалами Прес-центру Університету