Українське кіно не просто є, воно круте та оптимістичне. Але це не точно. Чому так? Бо ми, як народ, не завжди розуміємо істерика це в нас чи страждання, боремось ми чи насміхаємось, іронізуємо чи віримо. Залежно як на то все глянути. Втім ми, як і наше кіно, особливі та цікаві, наповнені змістом та рефлексіями.
І пора себе такими полюбити. І посміятись з себе.