Відбулася презентація тематичного спецвипуску театрознавчого журналу «Просценіум» в межах ІІІ Львівського квадрієнале сценографії

«Львівське квадрієнале сценографії – простір, де оживає пам’ять і твориться майбутнє»

26 вересня у фойє Національного театру імені Марії Заньковецької відбулася подія, що поєднала шану до традиції й натхнення для нового покоління митців. В межах ІІІ Львівського квадрієнале сценографії презентували тематичний спецвипуск театрознавчого журналу «Просценіум» та відкрили експозицію «СценоГраф», присвячену 95-річчю від дня народження народного художника України, лауреата Шевченківської премії Мирона Кипріяна.

На другому поверсі театру представлено макети сценографії, ескізи, малюнки, костюми з вистав, що стали символами геніальної мистецької творчості Мирона Кипріяна – «Графа» сценографії.

Про журнал «Просценіум» і його місію

Головний редактор «Просценіуму» Роман Лаврентій наголосив, що часопис, який виходить з 2001 року завдяки ініціативі Майї Гарбузюк, Богдана Козака та Ніни Бічуї, завжди зберігав рівновагу між науковим і популярним стилем. Його тексти адресовані як дослідникам, так і кожному, хто любить театр. У 2026 році «Просценіум» святкуватиме 25-річчя – і цей ювілей стане нагодою ще раз підкреслити його унікальність у культурному просторі.

Куратор спецвипуску професор Роман Яців сформував концепцію під назвою «Сценографія: смисли простору». А сценограф і режисер Богдан Поліщук став промоутером видання, залучивши авторів до нової рубрики «Точка змінює простір». Саме ця частина відкрила простір для нових досліджень і живої рефлексії.

Зала була наповнена живими емоціями вдячності, пам’яті та гордості.

Презентація супроводжувалася виступами, що відзначалися щирістю та глибиною думок:

Ігор Білиць – головний режисер театру імені Марії Заньковецької, актор, викладач, драматург, підкреслив важливість зацікавлення сценографією та відзначив внесок Мирона Кипріяна як визначного художника.

Тетяна Руденко, головний зберігач Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, нагадала, що «Просценіум» – це живий літопис, що зберігає баланс пам’яті й сучасності.

Олег Онещак – продюсер події, актор театру Леся Курбаса, спізасновник та голова громадської організації «Львівська галерея сценографії», розповів про ідею створення Галереї сценографії та про досвід Львівського квадрієнале, натхненний празьким досвідом.

Мирослава Циганик – декан факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, відповідальна за випуск театрознавчого журналу, висловила гордість за працю, що зберігає та примножує національну ідентичність, та зазначила, що цей спецвипуск, присвячений сценографії, історичне видання, яке надихає наших студентів і колег на нові творчі відкриття та утверджує значення театру як простору духовного зростання.

Ніна Бічуя – українська письменниця, прозаїк, перекладач, журналістка та членкиня Національної спілки письменників України, поділилася радістю, яка переповнює усіх причетних до виходу спецвипуску журналу, оскільки це свідчить про розвиток українського театру і надзвичайно важливо бути рушіями такого прогресу.

Наталія Руденко-Краєвська – науковиця-теоретикиня, сценографка, закликала не забувати воїнів, які боронять країну, та відзначила хвилиною мовчання їхню пам’ять.

Важливо згадали роль Галини Канарської, яка багато зробила для становлення квадрієнале, та Майї Гарбузюк, чиєю мрією був вихід «Просценіуму», та яка вірила, що за цим стоятиме успіх!

У словах доповідачів переплелися історія й сучасність, вдячність і надія, пройдені випробування і промені світла надії на розквіт театрального майбутнього.

Про майбутнє:

Спецвипуск «Просценіуму» став не лише підсумком, а й новим кроком – адже тепер українською мовою існує книга, яка допоможе студентам і митцям вивчати сценографію. Це практичний інструмент і водночас натхнення для тих, хто творить театр сьогодні.

Подія довела: українська сценографія має своє коріння, своїх геніїв і своє майбутнє – і саме фестиваль «Львівське театральне квадрієнале» є тим широким простором, де минуле та сучасне перетворюються на творче, автентичне майбутнє театру.