Щоб привернути увагу громадськості до важливості проблеми психічних захворювань серед населення України ми вийшли в коридори університету та на вулицю з перфоменсом. Кілька студентів-акторів, переодягнені у гамівні сорочки, демонстрували психічні захворювання, ми ж після того роздавали кульки із певними побажаннями – своєрідними інструментами збереження психічного здоров’я та бажали людям берегти своє психічне здоров’я.

Важливою метою цього дня було наголосити на тому, що проблема існує, вона реальна та не може бути замовчувана. Так, нам страшно від існування людей із такими діагнозами, проте вони є частиною нашого суспільства. Більше половини захворювань є не психотичними, а є реакцією дезадаптації та виникають, як наслідок переживання життєвих труднощів, від цього ніхто не застрахований, це не соромно, а найважливіше – при кваліфікованому підході лікується.

Люди з психічними захворюваннями можуть бути нашими рідними, родичами, сусідами, співробітниками чи перехожими. Через соціальне напруження та відсутність дієвої державної системи охорони психічного здоров’я ця проблема не вирішується, а лише загострюється з року в рік, адже попередження та своєчасне лікування психічних захворювань – необхідна умова здоров’я суспільства. 50% психічних захворювань дебютують в підлітковому та юнацькому місці, тому ефективна психологічна служба у закладах освіти є однією з базових ланок системи охорони здоров’я.

Ввечері того ж дні, у 6 ауд. географічного факультету відбулась лекція завідувача психологічної служби Ольги Конюх на тему «Психологічна травма чи існує життя після».

Тема була присвячена гострій проблемі сьогодення, адже ми живемо в державі, яка веде війну, громадяни якої тисячами покидають свої домівки через загрозу життю, ми отримуємо щодня повідомлення про втрати і живемо в ситуації постійної травматизації.

Ми говорили про механізм психічної травми, про те, як ми реагуємо на жахливі життєві події, і що це є нормальною реакцією на ненормальні обставини. Спікер також розповіла, як кожен з нас може допомогти людям які пережили психічну травму, чого робити не можна і про те, що іноді просто бути поруч – це значно більше, ніж ми думаємо.

Особливу вдячність висловлюємо студентам першого курсу спеціальності “Сценічне мистецтво” (актор драматичного театру і кіно) факультету культури і мистецтва за їхній талант втілювати найрізноманітніші образи.

За матеріалом – Психологічна служба ЛНУ імені Івана Франка офіційна сторінка.