Аспірант Віктор Мішин про програму навчальної кредитної мобільності Еразмус+
Шановні друзі!)
Нарешті зібрався написати пост про програму навчальної кредитної мобільності Еразмус+, у якій я взяв участь цього навчального року. Виявилось, що на нашому факультеті (культури і мистецтв) я перший учасник цієї програми (жесть!)), тому даний пост націлений в першу чергу саме на цю аудиторію.
Отож, ця програма дозволяє навчатись за кордоном студентам та аспірантам, а також стажуватись і викладати адмінпрацівникам та викладачам університетів. Учасникам надається стипендія (750-850 євро) та покриваються витрати на дорогу. Доступні стипендії можете знайти на сайті відділу міжнародних зв’язків ЛНУ за наступним посиланням: http://international.lnu.edu.ua/european-programmes-and-…/…/ (не забудьте підписатись на сторінку https://www.facebook.com/ifnul.international/ ). Там же ви знайдете і детальну інформацію про доступні стипендії, умови участі у конкурсі, список необхідних документів, інструкції, дедлайни і т.п., словом – все, що потрібно. Взагалі, уся інформація, необхідна для участі у програмі впритул до приїзду у приймаючий університет знаходиться на онлайн-ресурсах ЛНУ та відповідного закордонного ВНЗ, добре структурована і мені немає ніякого сенсу тут намагатись скласти покроковий ґайд і винайти колесо. Якщо вдасться, зробимо на факультеті зустріч за участі учасників програми з інших факультетів і там поговоримо детальніше про саму програму.
Щодо моєї поїздки – 4 місяці я мав можливість збирати матеріал для моєї дисертації та навчатись у Болонському університеті. Усім студентам нашого факультету, які хочуть прийняти участь у цій програмі раджу звернути увагу саме на Італію – неможливо знайти іншу країну, яка б настільки багато важила у плані гуманітарної освіти. Усім відомо, що Болонський університет – це перший університет Європи і один з найстаріших університетів світу. Заснований у 1088 році, він і досі вважається одним з провідних навчальних закладів світу (203 місце в рейтингу UniPage). Серед його найвідоміших студентів у різні часи були такі вчені та митці, як Парацельс, Н. Коперник, Данте Аліґ’єрі, Ф. Петрарка, Піко делла Мірандола, А. Везалій, М. Мальпіґі, К. Ґольдоні, А. Дюрер, Л. Ґальвані, У. Еко. У самій Болоньї (точніше у Болонській філармонічній академії, яка зараз функціонує лише як філармонія), вчились та викладали А. Кореллі, падре Мартіні, Фарінеллі, І. К. Бах, Моцарт, Дж. Россіні а також наш співвітчизник М. Березовський.
Рівень викладання в університеті дуже високий, принаймні у сфері гуманітарного знання; існує щось подібне до нашого факультету культури і мистецтв – школа DAMS (дисципліни, пов’язані з мистецтвом, музикою та театром; на фото один з 2 корпусів цього факультету, який розміщений у Palazzo Marescotti), але вивчають там лише теорію (для практики існують консерваторія та академія мистецтв). Одним з засновників цієї школи, яка об’єднала усі дисципліни з мистецтвознавства, театрознавства, кінознавства та музикознавства в один підрозділ був Умберто Еко. Він викладав у Болонському університеті більшу частину свого життя, залишив тут після себе багато учнів і мені пощастило слухати курс лекцій з семіотики мистецтв у його учениці Лючії Корраін. Навчання на факультеті DAMS проводиться виключно італійською і по приїзду я одразу пройшов 2-тижневий курс італійської мови та склав екзамен на рівні B.1.1. Для комфортного слухання лекцій такого рівня не дуже вистачало, тому доводилось паралельно вчити мову. На лекціях більшість викладачів використовують проектори, якими обладнані усі, навіть найменші аудиторії, некомпетентних викладачів тут немає, навчальні курси надзвичайно популярні і аудиторії настільки переповнені, що студенти часто сидять на підлозі.
Основною моєю навчальною роботою був збір матеріалу для дисертації у бібліотеці. Усі бібліотеки міста об’єднані у єдину систему з єдиним каталогом, повністю автоматизовані реєстрація книг і матеріалів та їх повернення (на фото найбільша бібліотека міста – Sala Borsa, розташована у приміщенні Palazzo Comunale, адміністративного центру старовинної Болоньї). У бібліотеках багато сучасних книжок, мультимедійних матеріалів, але майже усе італійською мовою (до недоліків це можна віднести лише частково, тому що італійське мистецтвознавство знаходиться на дуже високому рівні). Загалом мені вдалось привезти з собою більше 50 книжок (звичайно у відсканованому вигляді) та мультимедійних матеріалів з музикознавства та мистецтвознавства. Також університет обладнаний комп’ютерними класами у яких комфортно навчатись і які постійно переповнені, так що часто доводилось стояти в черзі, щоб туди потрапити (на фото комп’ютерні класи у Palazzo Paleotti, якими я постійно користувався, щоправда фото зроблені перед самим Різдвом, тому класи порожні, насправді ж це дуже і дуже людні місця).
Але, все-таки, найбільший розвиток в плані вивчення культури і мистецтва дає саме безпосереднє вивчення усього, що знаходиться навколо тебе. Тут кожне, навіть найменше місто – величезна частина фундаменту людської цивілізації. Найбільша у світі кількість пам’яток античності та ренесансу, величезна кількість пам’яток культури усіх епох, кращі музеї світу, неправдоподібна концентрація шедеврів мистецтва – це безцінна можливість вивчати історію культури і мистецтв не з занудних підручників, а безпосередньо, напряму, найправильнішим та найрезультативнішим способом.
Ну і, звичайно, не можна не згадати про дивовижне мультикультурне середовище Болоньї – тут навчаються студенти з усіх куточків планети, на вулицях ошиваються мігранти з усіх країн третього світу і місто нагадує величезний аеропорт, у середньовічних вуличках якого дуже легко загубитись. 50% населення міста – студенти, 2% – студенти програми Еразмус+, концентрація молодих людей на одиницю площі просто критична, тому ви легко знайдете друзів з усіх країн світу і проведете з ними не один чудовий вечір, а потім через декілька місяців буде дуже не просте розставання і повернення до нормального життя вдома.
Віктор Мішин
Світлини з допису у FB В.Мішина
