Навчання > Сценографія (акторське мистецтво)

Сценографія (акторське мистецтво)

Тип: На вибір студента

Кафедра: театрознавства та акторської майстерності імені богдана козака

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
72Немає
82Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
716Руденко-Краєвська Н. В.
814Руденко-Краєвська Н. В.

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
716Руденко-Краєвська Н. В.
814Руденко-Краєвська Н. В.

Опис курсу

Дана дисципліна ознайомлює студентів із структурою, художніми особливостями та основними напрямками розвитку візуального мистецтва в театрі. Окремо зосереджується увага на історичному розвитку мистецтва сценографії, як невід’ємної складової театрального синтезу.

Мета дисципліни – формування цілісної творчої особистості шляхом поглиблення знань в галузі історії та теорії сценографії. Формування професійних критеріїв оцінки продукту сценографічного мистецтва.

Цілі дисципліни: 

  • з’ясувати  природу виникнення виду мистецтва – сценографії.
  • простежити розвиток сценографічного мистецтва відповідно загальної історії  та історії мистецтва;
  • зрозуміти тенденції розвитку сучасної сценографії;
  • усвідомити роль сценографії, як явища в культурі і мистецтві різних епох;
  • орієнтуватися в різних моделях візуального продукту в театрі;
  • визначити роль художника у створенні театральних постав в різні періоди розвитку театру.

Після вивчення навчальної дисципліни «Сценографія» здобувачі вищої освіти повинні

а) знати:

  • основні етапи розвитку мистецтва сценографії;
  • головні факти та події в царині мистецтва сценографії;
  • Мистецтвознавчу термінологію, поняття та категорії;
  • витоки та взаємовпливи історичних процесів на сучасність.

б) вміти:

  • вільно орієнтуватися у надбанні мистецтва сценографії;
  • фахово аналізувати твори сценографічного мистецтва;
  • класифікувати, основні та допоміжні засоби виразності візуального образу вистави, та визначати його роль в системі театрального синтезу;
  • орієнтуватися у визначенні функцій сценографії та системах оформлення вистав;
  • відповідально застосовувати отримані знання у
  • оперувати мистецтвознавчою термінологією, поняттями та категоріями, що є потрібними для розуміння та аналізу сучасного мистецького життя.
  • співвідносити сучасні мистецькі події з історичними, узагальнювати, робити висновки щодо цих подій;
  • аналізувати витоки та взаємовпливи історичних процесів на сучасність.

Рекомендована література

Уся література, яку здобувачі вищої освіти не зможуть знайти самостійно, буде надана викладачем виключно в освітніх цілях без права її передачі третім особам. Здобувачі вищої освіти заохочуються до використання також й іншої літератури та джерел інформації, яких немає у списку рекомендованих.

Основна література.

  1. Основи сценографії. Частина перша. Театральний простір. Посібник / Н. Руденко-Краєвська – ЛНАМ, Львів, 2020.
  2. Основи сценографії. Частина друга. Функції сценографії. Посібник / Н. Руденко-Краєвська – ЛНАМ, Львів, 2022.
  3. Основи сценографії. Частина третя. Театральна мова. Посібник / Н. Руденко-Краєвська – ЛНАМ, Львів, 2024.

Додаткова література.

  1. Веселовська Г. Дванадцять вистав Леся Курбаса: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв. К. ДЦТМ ім. Леся Курбаса, 2005. 316 с.
  2. Веселовська Г. Модерний та авангардний театр в Україні першої третини ХХ століття Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття. К. Інтертехнологія, 2006. С. 159-221.
  3. Вереківська І. Федір Нірод. Мистецтво. Київ, 1988. 160 с.
  4. Вереківська І. «Художник і сцена». Мистецтво. Київ, 1971. 109 с.
  5. Вовкун В. Медвідь Л. Євген Лисик. Сценографія львівської опери». Коло. 2023 р. 316 с.
  6. Волошина І. Корифеї українського театру. Мистецтво. Київ,1982 р. 310 с.
  7. Врона І. Анатоль Петрицький. Альбом. К. Мистецтво, 1968. 189 с.
  8. Гарбузюк М. Філософія театру Леся Курбаса: від Анрі Берґсона до Альберта Айнштайна. Життя і творчість Леся Курбаса. Львів; Київ; Харків. Літопис, 2012. С. 199 – 207.
  9. Горбачов Д. Авангард. Українські художники першої третини ХХ ст. Мистецтво. Київ, 2017. 320 с.
  10. Диченко І. Євген Лисик. Нарис про життя і творчість. К. «Мистецтво». 1978. 112 с.
  11. Єрмакова Н. Формування першої української режисерської школи у контексті інтегративних процесів української культури ХХ століття. Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття. Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Інтертехнологія. Київ, 2006. С. 221-301.
  12. Заболотна В. Театральна Україна в полудень віку: український драматичний театр 40–60-х років ХХ століття. Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття. Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Інтертехнологія. Київ, 2006. С. 533-587.
  13. Єрмакова Н. Березільська культура: історія, досвід. Ін-т екранного мистецтва Нац. акад. мистецтв України. Фенікс. Київ, 2012. 512 с.
  14. Заболотна В. Вони обрали «Березіль». Український театр. Київ, 1993. № 2. С. 4–7.
  15. Ковальчук О. Художники українського театру 1950-х — 1980 років. Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття. Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Київ. Інтертехнологія, 2006. 1054 с.
  16. Ковальчук О. Сценографічна школа Д. Лідера. Процеси становлення та реалізації в часі. Сучасні проблеми художньої освіти в Україні. Музичне мистецтво ХХІ століття. Зб. наук. пр. Акад. мистецтв України. Ін-т проблем сучасного мистецтва. К. ІПСМ АМУ . Софія. 2009. С. 114-135
  17. Лідер Д. Театр для себе. Мистецтво. Київ, 2004. 104 с.
  18. Лідер Д. Стенограма виступу на конференції театральних художників «Традиції і новаторство в мистецтві». Українське театральне товариство. Київ, 26.09.1966.
  19. Лідер Д. Образ вистави. Український театр. Київ, 1972. № 4. С. 7-8.
  20. Меллер В. Макетна майстерня «Березіль». Глобус. Київ, 1925. № 4. С. 163–164
  21. Овсійчук В. Художник Євген Лисик. Народознавчі зошити. Інститут народознавства НАН України. 1996. № 5. С. 328–334.
  22. Островерх О. Щеплення Лідером, або досвід конфліктного монтажу. Антиквар. № 102. 05.2017
  23. Паві П. Словник театру. Львів, 2006. 640 с.
  24. Проскуряков В. Архітектура українського театру. Простір і дія. Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», видавництво «Срібне слово». Львів, 2004. 584 с.
  25. Проскуряков В., Климко З., Зінченко О. Творчість Є. М. Лисика в часі, просторі, сценографії та архітектурі. Видавництво Львівської політехніки. Львів, 2016. 136 с.
  26. Фіалко В. Український театр 1970-х —1980-х років: режисерсько-сценографічні пошуки. Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття. Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Інтертехнологія. Київ, 2006. С. 607 – 695.
  27. Фіалко В. Творчий метод Лідера. Антиквар № 102. Київ, 05.2017.
  28. Чернова М. Борис Васильович Косарєв. Мистецтво. Київ, 1969. 67 с.
  29. Чечик В., Павлова Т. Борис Косарев: 1920-ті роки. Від малярства до теа-кіно-фото. Родовід. Київ, 2009. 288 с.
  30. Copeau, Jacques: Registres I, Appels; Ed. Marie-Hne Dast and Suzanne Maistre; St-Denis, Paris: Gallimard, 1974. 198 р.
  31. Cheney S. The Spase Stage. Theatre Arts. Monthly. №10. 1927. P. 762-774
  32. Howard, Pamela. What is Scenography London – New-York: Routledge, 2002. 235 р.
  33. Kornienko N. Les Kurbas and the Spiritual Foundations of the Ukrainian Avant-garde Modernism in Kyiv. Jubilant Experimentation. University of Toronto Press, Toronto Buffalo. London, 2010.
  34. Kornienko N. Discovering a Master — Ukrajinska avangarda 1910–1930. Zagreb, 1990.
  35. Kornienko N. Ukraine, Theatre: 1920–1990. The World Encyclopedia of Contemporary Theatre. Vol.1: «Europe», UNESCO, London-New-York, 1995.
  36. Makgovan K., Melnitz W. The living Stege, 1956. 450 р.
  37. Prampolini Enriko. Scenographie futuriste. Manifeste (1915). Die Maler und das Theater im ХХ. Jahrhundert. 1986.