Відбулося березневе засідання наукового семінару факультету культури і мистецтв

15.03.2019 | 10:56

У четвер 14 березня 2019 року відбулося засідання наукового семінару факультету культури і мистецтв. Доповідач – кандидат мистецтвознавства Дем’янчук Андрій Львович, доцент кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету імені Івана Франка. Тема доповіді: Мистецтво ікони: традиції і новаторство. Добре ілюстрований і наповнений цікавою інформацією виступ доц.Дем’янчука не залишив байдужих серед учасників семінару. На завершення відбулося активне  емоційне обговорення доповіді.    Пропонуємо світлини з місця події.

Пропонуємо до Вашої уваги  тези доповіді доц.Дем’янчука А.Л. :

1.Ікона – не тільки мистецький твір, який передає стиль епохи, а й духовний орієнтир, трансцендентне світло, яке допомагає людині спілкуватися з Богом. Ікона — це також милосердя, бо зображає Милосердного Господа, котрий творив милосердя. Тут приходить на думку питання: скільки людей отримали зцілення упродовж багатовікової історії існування ікони? Це знає тільки сам Господь, котрий і здійснював ці чудеса за посередництвом ікони. Нам відомо про десятки тисяч чудесних зцілень, науково підтверджених та документально зафіксованих.

Хоча ікона і зародилася на християнському Сході (згідно з церковним переданням перші ікони створив євангелист Лука наприкінці І століття по Різдві Христовім), вона мала великий вплив і на західне малярство. Це, зокрема, видно при дослідженні творчості таких італійських майстрів Проторенесансу, як Джотто ді Бондоне та Дуччо ді Буонінсенья.

2. Українські ікономалярі вивчаючи малярську техніку візантійських мистців творили власну національну школу іконопису, у якій вперше відбулося вдале поєднання східної іконографії та західного малярства.

3.Світло і колір в іконному малярстві нерозривно пов’язані з метафізикою божественного світла. Діонісій Ареопагіт (Новий) переніс свої роздуми про світло на кольори, зробивши світло і колір нерозривними поняттями. Про це, зокрема, довідуємося з його праці «Корпус Ареопагітикум». Цю теорію доповнив своїми славними проповідями Іван Дамаскин (перша половина VIII ст.).

4.Цінною є ікона Матері Божої Неустанної Помочі, яка є майже у кожному помешканні українців західних областей України.

Про історію ікони Матері Божої Неустанної Помочі писали українські священики-редемптористи. Слід згадати книгу єпископа УГКЦ Василя Величковського «Історія чудотворної ікони Божої Матері Безнастанної Помочі», рукопис якої у 60-х рр. ХХ ст. був визнаний антирадянським і став одним з головних пунктів звинувачення під час другого арешту 27 січня 1969 р., а також праці інших українських вчених-богословів. Серед зарубіжних досліджень можна відзначити грунтовні праці італійських авторів: Фабриціан Ферреро «Богоматір Неустанної Помочі. Процес історичної відданості Марії» та Маріо Каттапан «Роз’яснення назви та історія Богоматері Неустанної Помочі», публікації польських редемптористів Бернарда Лубенського та Яна Долбаковського.

5.Ікона Матері Божої Неустанної Помочі належить до Богородичного циклу ікон, іконографічно відноситься до Одигітрії (постава Богоматері, погляд якої милосердний і звернений до всіх людей, спосіб тримання на лівій руці Дитятка та характерний жест правою рукою –– вказуючи на Божого Сина), проте композиція доповнена характерними елементами Елеуси (Дитятко тулиться до Матері, тримається за її руки). Присутність з обох боків Богородиці й Дитятка ангелів на цій іконі –– канонічна норма, яка підтверджує Боговтілення і Народження Христа. Проте страсні знаряддя муки Спасителя в руках ангелів  роблять цю ікону особливою. Архангел Михаїл тримає спис і тростину з губкою, а Архангел Гавриїл –– хрест і цвяхи. Погляд Ісуса звернений у бік Архангела Гавриїла символізуючи прийняття Божої Волі.

Динаміку руху тіла Ісуса підкреслено зображенням ніг (ліва нога в динамічному русі закинена на праву, а оголена стопа підтверджує людську природу). На мафорії Марії, над Її чолом розташовані дві зірки, що символізують Богоматеринство і Дівицтво.

6.Перші копії цієї ікони завозять в Галичину у кінці ХІХ –– початку ХХ ст.

Багато таких ікон було завезено в Галичину отцем Бернардом Лубенським (за попередніми даними близько 70-ти). З архівних джерел відомо, що у першій половині ХХ ст. копії цієї ікони були розповсюджені по всій Галичині. Поширювали культ Отці Редемптористи, зокрема, Львівська віце-провінція (створена за сприяння митрополита Андрея Шептицького) та Братства Матері Божої Неустанної Помочі (220 братств, об’єднані в Архибратство 12 вересня 1932 року)

Копії ікони «Матері Божої Неустанної Помочі» зберігалися у багатьох храмах Галичини. Нині вони знаходяться у Санктуарію Матері Божої Неустанної Помочі, храмі Святої Катерини, міста Мостиська Львівської області; у каплиці духовної семінарії Львів-Брюховичі;  храмі Святого Бартоломія міста Дрогобич; храмі Святого Йосафата, Львів; у храмі  Святої Анни, Львів та інших храмах. Авторство багатьох ікон належить італійському художнику Джованні Бурхардту. Ікона цього автора зберігається у храмі Святого Бартоломія міста Дрогобич. Ця ікона прекрасно збережена, проте потребує незначних реставраційних робіт.

7.Аналізуючи давні методи  і техніки можна ствердити, що малювання на основі яйцево-темперної емульсії має переваги перед іншими синтетичними емульсіями, а нові матеріали при вдалому застосуванні можуть впливати на довговічність творів іконного малярства. Досліджуючи принципи та методи зображення давніх та сучасних копій ікони Матері Божої Неустанної Помочі кращими та більш доцільними є техніки із застосуванням давньої яйцево-темперної емульсії.