«На перехресті суспільних смаків і ціннісних запитів»: урочиста академія з нагоди 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка

Урочиста академія з нагоди 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка відбулася 12 березня 2019 року в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка. Поринути у неповторну атмосферу величі й сили Шевченкового слова присутнім допомагали Заслужена хорова капела «Боян» ім. Євгена Вахняка і студенти факультету культури та мистецтв. Проректор із наукової роботи Львівської національної академії мистецтв Роман Яців під час урочистої академії представив гостроактуальну для сучасного соціокультурного дискурсу доповідь «Шевченко на перехресті суспільних смаків і ціннісних запитів».

Розпочала захід Заслужена хорова капела України «Боян», яка виконала уривок «Реве та стогне Дніпр широкий» зі знаменитої балади «Причинна». Після цього доповідь про глибини багатогранного таланту Тараса Шевченка, його сучасне потрактування й інтерпретацію виголосив проректор із наукової роботи Львівської національної академії мистецтв, професор Роман Яців.

«Як пророк і як батько нації, Кобзар або Прометей, «володар душ наших» чи ж міфотворець, у проекціях неофутуризму, Революції Гідності і «квантового стрибка» Шевченко крокує новою історичною епохою. Офіційний, академічний, казенний і глянцевий, трафаретний, рівно ж як і постмодерний, епатажний, звільнений від різних ідейних кліше, адаптований до різних категорій суспільної рецепції, Тарас Шевченко продовжує бути певною «мірою речей» у свідомості переважної більшості українців», – зазначив Роман Яців, розпочинаючи доповідь.

За словами науковця, будь-яка нова хвиля актуалізації постаті Тараса Шевченка переформатовує його історичний образ, а з ним – і структуру смислів, які вкладають у це ім’я. Факт такої переінтерпретації, зокрема, важливо усвідомлювати у контексті того, що зараз до актуалізації постаті та ідей Шевченка долучаються не лише інтелектуальні та творчі середовища нашої держави, а й політики, підприємці та олігархи, які зазвичай намагаються застосовувати маніпулятивні технології до концептів Генія.

«Шевченка хочуть бачити не лише на барикадах боротьби за українську державність, а й у кав’ярнях, на футбольних стадіонах, у таких собі середовищах “крутих”», – зазначив доповідач.

Відтак, наголосив Роман Яців, «у багаторівневому розмаїтті форм масової культури триває процес нового витка десакралізації Тараса Шевченка». Начебто недбале й невинне гасло «Шевченко – не святий», яке свого часу з’явилося в публічній сфері, на переконання Романа Яціва, майже повністю вторить іронічним реплікам від большевицько-пролетарської номенклатури напередодні скидання ними з п’єдесталу національних культурних святинь в атеїстичній підсовєтській Україні. Уже зараз до процесу десакралізації Шевченка долучається сучасна поп-культура… «Але, треба визнати, що в такий спосіб наблизити Тараса Шевченка до сучасного соціокультурного контексту не вдасться. Поплескувати по плечу духовного аристократа вселенського масштабу, закликаючи його до поїдання чіпсів у високотехнологічному торгово-розважальному центрі, – не найкращий спосіб налагодити з ним дієву ціннісну комунікацію», – зауважив Роман Яців.

Тарас Шевченко, на думку науковця, повинен і для нинішнього, і для прийдешніх поколінь зберігати смисловий баланс, а консервативні погляди на його об’ємну літературну і мистецьку спадщину не мають відступати перед черговими спробами актуалізувати його творче єство і складну психоемоційну природу його боротьби. «Масштабування ролі і значення Тараса Шевченка в світовому культуротворчому порядку не може зазнавати постійних розхитувань після випадкових, несистемних спроб інтерпретації текстів, переосмислення символіки і семантики його поетичних чи мистецьких шедеврів», – переконаний доповідач.

Надзвичайно влучно і лаконічно окресливши головні риси Шевченкової творчості та його світовідчуття, Роман Яців наголосив, що Генієві вдалося вийти на «універсальні площини людського духу, які зблизили його ціннісну платформу з Данте, Брейгелем, Гойєю та іншими видатними моралістами різних історичних епох». Окрім того, науковець детально розповів про Шевченка-художника. Він зауважив, що «індивідуальність Тараса Шевченка як маляра і графіка сформувалася на стику академізму, романтизму і реалізму. Пристрасність і цілеспрямованість у цьому його захопленні можна було спостерігати ще від дитячих літ, про що існує чимало оповідок і наукових розвідок».

Дослідник зауважив також, що саме «на стику вербального і візуального смислотворення окремими циклами конструювалися особливо гострі реакції Шевченка на деформації суспільної моралі й пригнічення людської гідності в нормах життя Російської імперії». Розповідаючи про візуальний вияв творчого таланту Тараса Шевченка, Роман Яців продемонстрував слайди із зображенням творів Шевченка, виконаних у різні періоди.

Повертаючись до ціннісного образу Шевченка в сучасному суспільстві, Роман Яців наголосив: «Кожному, хто хоче зайнятися десакралізацією Тараса Шевченка як етичної міри чи як субстанції етнонаціональної свідомості українства, варто нагадати, що і як поету, і як мистцю йому довелося пройти не лише кари шпіцрутенами, іспити самотністю за свою громадянську відвагу, але й відбути тортури заборон займатися улюбленою справою – писати й малювати. Маючи дотичні приклади знущання над свободою людини в найновішій історії (прикладом, за професійною спорідненістю, є ув’язнення кінорежисера Олега Сенцова), можна і треба відповідальніше масштабувати світло Шевченкового сумління в динаміці сучасного соціокультурного життя в Україні. Суспільні смаки, які щодня зазнають атак агресивних «духовних карликів», не повинні знижувати рівня ціннісних запитів до цієї великої постаті духу. Масова культура в її гібридних формах, часто з великим вмістом блюзнірства з родоводу московського нігілізму, прагне «пропихати» в ціннісно-розбалансовану свідомість сучасного українського громадянства різні «креативні продукти», які нівелюють національні світоглядні основи, інтегральною часткою яких є і буде Шевченкова творча воля. Поза тим необхідно й далі долати оціночні стереотипи в офіційних рецепціях його імені. Не зовнішня, маргіналізована «стилізація» під Шевченка, і не спритне підлаштування під величавість його гнівних «Борітеся – поборете!», а органічний сплав із Шевченковим ціннісним імперативом на ствердження духовної величі Людини – людини нелукавої, людини, що горить добродією, – можуть стати основою для зростання і українського суспільства, і кожного українця зокрема».

Органічним продовженням урочистої академії стала літературно-мистецька композиція «Шевченко.ua», яку представили студенти групи КМА-21 факультету культури та мистецтв (викладач сценічної мови – Олена Баша, керівник курсу – Юрій Мисак). Об’єднавши в єдину ідейно-сюжетну лінію різні поетичні рядки Тараса Шевченка, студенти представили власну інтерпретацію його творів. Підсилене яскравим акторським талантом молодих театралів, Шевченкове слово зазвучало по-особливому актуально, сучасно і щиро, про що свідчили, зокрема, гучні оплески вдячних глядачів.

Завершився захід спільним виконанням «Заповіту».